Дарувати дітям радість щодня,

                     розвивати їх здібності, радіти

їх успіхам та невдачам,

а головне – виховати справжню

людину.

      

      В складний час сьогодення саме ці слова співзвучні зі станом моєї душі. У сьогоднішньому жорстокому світі, який, здається підходить  уже до межі, рідко побачиш милосердя, щирість, розуміння, повагу, добро, а зрештою – і радість в очах. Чому? Як це зупинити? Чи під силу це нам? Дивлячись на стосунки людей – часто стає соромно. Не дарма народна мудрість говорить, що поважати чи не поважати людину – наш вибір. Відноситись з повагою до неї – наше виховання.

Саме тому зацікавила мене ця тема, а надихнула зустріч з педагогом Ш. Амонашвілі і його «Школа Життя», що ґрунтується на гуманній педагогіці.

Аби глибше зрозуміти цю проблему, кілька слів про те, що таке гуманна педагогіка.

Важливо у процесі цього не забувати про те, що серцевиною школи, центром уваги є особистість дитини, її духовний світ, цінності, прагнення, творчі

нахили та здібності. І звичайно до цього прагне творча людина. Це людина, яка у змозі реалізувати свої індивідуальні потреби та можливості, має нетрадиційне самостійне мислення, багатий духовний світ, уміє пізнавати, бачити навколишнє оточення, створює щось нове, оригінальне, неповторне. Для того щоб сформувати таку особистість в умовах загальноосвітнього навчального закладу, маємо створити належні педагогічні передумови для розкриття індивідуальних особливостей кожного учня, задоволення навчальних потреб, використовувати особистісно зорієнтований підхід до організації педагогічного процесу задля ефективного навчання, розвитку та виховання кожного учня.

Відповідаючи на запитання про зміст поняття "гуманна педагогіка", сам Ш. Амонашвілі каже: "Ця педагогіка сприймає дитину такою, як вона є, погоджується з її природою. Вона бачить у дитині її безмежність, усвідомлює її космічність і веде, готує її до служіння людству протягом усього життя. Вона затверджує особистість в дитині шляхом виявлення її свобідної волі й будує педагогічні системи, процесуальність яких визначає любов учителя, оптимізм, високо духовна моральність. Вона заохочує педагогічну творчість і закликає до педагогічного мистецтва.

Головною метою гуманної педагогіки стає виховання Благородної Людини, Благородної Особистості, Благородного Громадянина. Школа Життя, наголошена в концепції гуманної педагогіки, веде дитину через осягнення цінностей свого народу, своєї нації, своєї країни, Батьківщини до осягнення загальнолюдських цінностей; через розвиток почуття громадянськості до відчуття планетарної співпричетності".

 

Здавалося б високі слова і питання «хіба я зміню світ?» «Якби від мене все залежало…». У цьому якраз і проблема. Це не буде ні за рік, ні за 10. Але якщо б кожен відчув свою «планетарну співпричетність», відчував і вірив, що він ланка ланцюжка, і думав, що саме він творить світ, то світ змінився б. Але формувати таку свідомість потрібно саме з дитинства, з сім’ї, школи.

 

  Окрім того актуальність проблеми полягає саме в тому, що вона:

• створює атмосферу довіри;

• інтегрує сутність, реальність і цінності;

• створює внутрішні передумови для зміни становища дитини в школі, в сім’ї, в суспільстві;

• формує духовні та естетичні цінності;

• стимулює до облагородження душі.

Шляхи вирішення

 

  Навчальна діяльність

• Інтерактивне навчання

(роб. в групах, парах, застосування різноманітних інтерактивних вправ)

• Нестандартні уроки

(уроки-екскурсії, уроки-мандрівки, уроки просто неба, інтегровані уроки, уроки інсценівки)

• Уроки із застосуванням ІКТ

• Традиційні уроки

(уроки вивчення нової теми,  уроки узагальнення знань, комбіновані уроки)

     Проводячи різноманітні уроки і використовуючи різні технології навчання, стараюся дарувати радість, не зважаючи на сірі будні та важкі програми, як говорить моє кредо.

В своїй роботі надаю перевагу активним методам навчання. Стараюся ніколи не давати готових знать, а застосовуючи уже набуті знання, самим підходити до істини

    Надзвичайно велике значення має тематичне навчання.

Починаючи з ранкової зустрічі, яка б не була тема тижня чи дня, стараюся підібрати проблемну ситуацію чи питання, яке б налаштовувало дітей на аналіз певної ситуації, визначення життєвої істини чи проблеми, пошук шляхів її використання, застосовуючи життєві цінності.

Наприклад, навіть вивчаючи тему «Рослини», на ранковій зустрічі зачитую оповідання В. Сухомлинського «Матвіїв дуб», де ніби про рослину розповідається. Та головною думкою є безкорисливість. Дідусь Матвій посадив дуб, дідуся вже не стало, а дивлячись на дуб, всі згадували дідуся. Твір закінчується словами «А думати про людей – то священно». Якби кожен думав про те, щоб принести щастя іншим людям, не було б нещасливих.

Чому не тема для роздумів чи дискусій?

Вивчаючи тему «Вода» - оповідання для роздуму «Навіщо кажуть спасибі», де діти дякують джерельцю, і дають відповідь на запитання «для чого?».

У 1 класі, де тема «Казки» - це і судилище над вовком, який з’їв  козенят, і допомога і дружба у казці «Ріпка».

Прекрасною темою є тема «Чесноти», де діти знайомляться з кожною із чеснот щотижня, вивчають прислів’я по кожній, розбирають життєві ситуації, знаходять вихід із них, дають поради.

     Як правило, усі теми узагальнюються на тематичній виставці, яку діти упорядковують щоденно.

    Велике значення має творче писання, де діти відтворюють цікаві теми і роздуми. Наприклад, цьогоріч на темі «Рослини» вони описували овоч, на який вони схожі і розкривали риси характеру і зовнішності. Складаючи рецепти салатів дома, кожен розповідав, як і чим він допомагав при приготуванні цього салату.

     Виховні класні години – це ті ж сцени і узагальнені після кожної теми та теми сьогодення. Крім цього це і години, коли ми і запрошуємо в гості когось із батьків. Наприклад, цьогоріч це була зустріч з татом – учасником АТО, на якій діти дуже пройнялися розповіддю військового, подарували кілька віршів, підготували великий лист Миколаю, щоб приніс щось воїнам.

Скільки тут було турботи, поваги і шани, коли вони малювали, вирізували і вклеювали у цей лист

• Рукавиці - «для тепла»

• Цукерку - «для посолодження душі»

• Таблетки - «для лікування»

• Собаку – «для допомоги»

• Квітку – «для краси»

     Спілкування – це взаєморозуміння, довіра.

Тому з цією метою ми запровадили в класі «Живе спілкування». Чому живе? Тому, що воно живе у нашому класі, в нашому серці, в наших вчинках. Спілкування носить в собі таємничість.

 У нас в класі є скринька добрих справ, куди діти кидають свої «добрі справи», записані на оформленому сердечку, на кольоровому папері чи просто на маленькому клаптику. Таким чином, ми хочемо довести, що скринька буде повна, бо діти творять хороші справи, самі цього не зауважуючи, адже саме для цього ми прийшли у цей світ. Крім того, це спонукає їх до того, щоб сказати «вибач» і «будь ласка», допомагаючи щось зробити, щось розрадити, чи щось пояснити. Крім цього у нас є скринька у вигляді валізи, яка «збирає» «серця покаяння». У ній лежать серця у вигляді складеної листівки з іменем дитини, куди вони записують вчинки, за які їм соромно, які вони хотіли б виправити. Що ми будемо робити з ними в кінці року – ще не знаю. Можливо спалимо, можливо запакуємо в баночку і далеко заховаємо для того, щоб колись прочитати і з’ясувати, наскільки ми змінились – це вже буде продиктовано ситуацією і дітьми, як і все, що надихає мене на творчість. Таким чином, це ще раз формує розуміння «що таке добре» і «що таке погано».

      Всі ми знаємо, що світ заполонили ЗМІ, до чого тягнуться наші діти. Тому у нас в класі є свій Клас.нет. Це початкове призначення творчого писання, де діти писали, що їх хвилює, що подобається, «виливали» стан своєї душі. Полягає це в тому, що діти в зошитах з творчого писання на відведених «сторінках довіри» пишуть те, що хочуть мене запитати, а не можуть це зробити в вічі, щось таємне розказати, поділитися тим, що хвилює. В кінці дня я відписую їм у зошиті і вертаю їх у відведене місце. Таким чином, у нас проходить своя переписка. Це створює атмосферу довіри і розуміння того, що завжди є хтось, хто тебе вислухає і прийде на допомогу, що ти у світі не один.

       Одним з шляхів вирішення  цієї проблеми є спостереження.  Досить часто за потоком своїх проблем ми не звертаємо увагу, які нас оточують. А, коли піднімаємо голову догори, то здається, що ніколи такої краси не бачили. Тому важливо і дітей вчити дивитися ( спостерігати ) і вміти бачити.

• Адже спостереження запобігає в перу чергу бути байдужим

      

     Джерела поповнення знань:

самоосвіта;

курси при ЛОІППО

участь у «Панорамі творчих уроків»;

участь в засіданнях ОО№2 вчителів

участь у шкільних, районних та обласних методичних і тематичних семінарах;

участь у педчитаннях;

участь у нарадах, педрадах

    Крім цього: 

• Бала участь у роботі Авторського семінару Ш.О.Амонашвілі та П.Ш. Амонашвілі з основ гуманної педагогіки у  2014 році.

• Брала участь у Міжнародному конкурсі з гуманної педагогіки «Кожна дитина – надбання країни і держави» у 2014році

• Учасник Першого Львівського фестивалю гуманної педагогіки. Грудень 2014

 

• Брала участь  у роботі Других Львівських студій  з гуманної педагогіки «Школа життя» у 2015 році

 

• Опублікована робота в розділі «Нотатки на полях» у збірці «Виховуй красиво», виданій в рамках конкурсу «Кожна дитина – надбання країни і держави»

 

    Ділюсь своїм досвідом: 

робота в МО початкових класів;

участь у «Панорамі творчих уроків»;

участь в засіданнях ОО№2 вчителів

участь у шкільних, районних та обласних методичних і тематичних семінарах;

наставник практикантів;

керівник «ШМВ»;

наставник «вчителів» у класі в дні учнівського самоврядування.

     Живучи за своїм кредо «Ніхто не може стати майстром, не вправляючись у своїй майстерності» (Я. А. Коменський), стараюсь багато читати новинок, якими ділюся з колегами. Завжди приходжу на допомогу, якщо хтось звертається до мене.

Зараз, зокрема, керую «ШМВ». Своїм молодим колегам стараюся розкрити в першу чергу такі цінності, без яких просто не може відбутися вчитель. 

На засіданнях використовуємо різні інтерактивні методи, вправи, ігри, які члени ШМВ можуть застосувати у своїй практиці.

• Крім того свій досвід уже передала двом практиканткам з Бродівського і Чортківського педучилища 

• Наймолодшими моїми учнями, які переймали мій досвід, були наші вчителі в день самоврядування у школі.  

 

      Не виховуйте дітей, вони і так будуть такі, як ви.

                                                              Виховуйте себе

                                                                                 ( англійська мудрість)

     Значну роль приділяю роботі з батьками. Адже все те начало небесне дитини йде зі сім’ї. Щоб виховати справжню людину, недостатньо бути хорошим вчителем чи застосовувати різні методики навчання і виховання дітей. Сьогодні, в першу чергу потрібно виховувати батьків дітей. Проводжу індивідуальні зустрічі з батьками, часті телефонні розмови, батьківські збори. Ні для кого не секрет, що батьківські збори проводжу з чаюванням, у формі зустрічі людей з спільною метою – виховання і навчання дітей. Кожні збори планую так, аби одне з питань було навчальне, з темою, яка є провідною на цьому етапі. Крім того обов’язково є ігрові моменти, які допомагають батькам у вирішенні певних життєвих труднощів, піднімають їх настрій і дають натхнення на співпрацю.

Батьки працюють в групах, в парах, обмінюються своїм досвідом, набувають нового, переживають атмосферу навчання своїх дітей. Така співпраця і співдружність батьків є запорукою міцного здорового дитячого колективу, в якому формується дитина з моральними якостями і цінностями.